176.    Потреба у підтвердженні та використання запитів про підтвердження відповідно до ПМПА 1000.

Метою цього Положення є надання допомоги з процедур міжбанківського підтвердження для зовнішніх незалежних аудиторів, а також для управлінського персоналу банків, такого як внутрішні аудитори або інспектори. Рекомендації, що містяться в цьому Положенні, повинні сприяти підвищенню ефективності процедур міжбанківського підтвердження й обробки відповідей.

Потреба у підтвердженні

 Суттєвою особливістю управлінського контролю ділових зв'язків з фізичними особами або групами фінансових установ є можливість отримати підтвердження операцій із цими установами й підтвердження стану в результаті таких операцій. Необхідність банківських підтверджень випливає з потреби управлінського персоналу банку та його аудиторів у підтвердженні фінансових і ділових зв'язків між:

•        банком та іншими банками в різних країнах;

•        банком та його небанківськими клієнтами.

Хоча міжбанківські відносини за характером і схожі на відносини між банком та небанківським клієнтом, міжбанківські відносини можуть мати особливе значення, наприклад, у зв'язку з певними типами "позабалансових" операцій, таких як умовні зобов'язання, форвардні операції, банківські зобов'язання та угоди про залік.

Використання запитів про підтвердження

Рекомендація, викладена в наступних параграфах, призначена для допомоги банкам і їхнім аудиторам в отриманні незалежного підтвердження фінансових та ділових відносин з іншими банками. Проте може статися, що підхід, описаний у цьому Положенні, може також підходити для процедур підтвердження між банком та його небанківськими клієнтами. Описані процедури не підходять для щоденних міжбанківських процедур підтвердження, що виконуються для щоденних комерційних операцій між банками.

Аудитор повинен вирішити, від якого банку (або банків) просити підтвердження, зважаючи на такі питання, як розмір залишків, обсяг діяльності, ступінь надійності заходів внутрішнього контролю та суттєвість у контексті фінансових звітів. Тестування окремих видів діяльності банку можна структурувати по-різному, а тому запити про підтвердження можна обмежити лише запитами з таких видів діяльності. Запити про підтвердження окремих операцій можуть уходити до складу тестування банківської системи внутрішнього контролю або бути заходом звіряння залишків у фінансових звітах банку на певну дату. Тому запити про підтвердження треба розробляти для досягнення конкретної мети, для якої вони потрібні.

Аудитор повинен визначити, який з викладених далі підходів є найбільш відповідним у пошуку підтвердження щодо залишків (або іншої інформації) від іншого банку:

•        перелік  залишків  (або  іншої  інформації)  і  запит  про підтвердження їх точності та повноти або

•        запит про деталі залишків та іншу інформацію, яку потім можна порівняти з отриманими обліковими записами банку.

Визначаючи найбільш відповідний з наведених вище підхід, аудитор повинен зважити на якість аудиторського доказу, яку він бажає отримати за конкретних обставин, щодо практичності одержання відповіді від підтверджуючого банку.

Труднощі з отриманням задовільної відповіді можуть виникати, навіть якщо банк, що робить запит, надає до підтверджуючого банку інформацію щодо підтвердження. Важливо одержати відповіді на всі запити про підтвердження. За межі звичайної практики виходить запитувати відповідь тільки тоді, коли надана інформація є неправильною або неповною